Концепція перевірочності стверджує, що звітність фінансових результатів організації повинна бути відтворена третьою стороною з урахуванням тих самих фактів та припущень. Наприклад, зовнішній аудитор повинен мати можливість створювати ті самі результати фінансової звітності, що й клієнт, використовуючи той самий набір фінансових записів та використовуючи ті самі припущення, що застосовуються клієнтом. Коли фінансова звітність перевіряється, це гарантує користувачам звітів, що вони справедливо представляють основні господарські операції.
Перевіримості неможливо досягти, не знаючи припущень, що використовуються бізнесом при складанні його фінансової звітності. Наприклад, витрати на амортизацію, розраховані третьою стороною, можуть легко відрізнятися від тих самих витрат, що розраховуються бізнесом, залежно від прогнозованого строку корисного використання та залишкової вартості, що використовується підприємством. Подібним чином, компанія використовує припущення щодо кількості продуктів, які будуть повернуті, коли отримає надбавку на повернення продукції.
Перевіряність передбачає не лише дублювання результатів, повідомлених іншою стороною. Це також передбачає прийняття рішення щодо обґрунтованості припущень, використаних іншою стороною. Цілком можливо, що аудитор, досліджуючи фінансову звітність клієнта, прийде до висновку, що клієнт зробив неправильні припущення. Інший аспект перевіреності полягає в тому, що компанія надає чітку документацію про те, як вона досягла своєї кількості. Вивчивши ці документи, можна побачити, чи існує логічний перехід від вихідних документів до фінансової звітності.
