Звіт про старіння кредиторської заборгованості класифікує кредиторську заборгованість перед постачальниками на основі часових інтервалів. Звіт, як правило, встановлюється з інтервалами часу на 30 днів, так що в кожному наступному стовпці звіту перелічуються рахунки-фактури постачальника, які:
Віком від 0 до 30 днів
Віком від 31 до 60 днів
Від 61 до 90 днів
Старіші за 90 днів
Метою звіту є надання користувачеві наочної допомоги у визначенні, які рахунки-фактури мають прострочені до сплати. Однак ключовою вадою цього звіту є те, що він передбачає, що всі рахунки-фактури мають бути сплачені протягом 30 днів. Насправді деякі рахунки-фактури можуть бути виставлені під час отримання, через 60 днів або майже десь між ними. Отже, рахунок-фактура, зазначений у звіті про старіння як діючий, може фактично прострочитись до сплати, тоді як рахунок-фактура, зазначений у відрізку часу від 31 до 60 днів, фактично ще не може бути сплачений.
Щоб звіт був ефективним, його слід періодично очищати, щоб з звіту були видалені збитки з рахунків та кредити. В іншому випадку вона, як правило, стає захаращеною з часом і тому стає важчою для читання.
З огляду на зазначені тут проблеми, кращим рішенням є використання звіту, сформованого системою бухгалтерського обліку, де перелічуються лише ті рахунки-фактури постачальників, які майже мають бути погашені або прострочені до сплати, на основі дат рахунків-фактур та умов оплати постачальника.
Звіт про старіння іноді використовується сторонніми аудиторами компанії як перелік кредиторської заборгованості, що підлягає сплаті на кінець періоду, що перевіряється. Однак цей звіт корисний лише для них, якщо його загальна кількість відповідає кінцевій заборгованості до залишків у головній книзі.
